04.11.2021

ТРУДІВНИКИ СТАЛЬНИХ АРТЕРІЙ «ЗОРІ»

У структурі нашого підприємства функціонує один із найважливіших транспортних підрозділів, а саме залізничний цех. Напередодні Дня залізничника, який відзначається в Україні 4 листопада, ми поспілкувалися з керівником залізничного цеху Олександром Савченко, а також познайомилися з інженерно-технічним складом та організаційно-виробничою структурою цього підрозділу. 

Будь-яка продукція, найдорожча і найнеобхідніша, набуває справжньої цінності лише тоді, коли вчасно доставлена до місця призначення цілою та у безпеці. На ТОВ «НВП» «ЗОРЯ» важливу частину цієї роботи виконує колектив залізничного цеху. Його співробітники забезпечують вантажоперевезення, намагаючись мінімізувати простої рухомого складу, а також беруть активну участь у вирішенні інших не менш важливих завдань, від яких залежить виконання плану перевезень.

Олександр Миколайович одразу зазначив, що вважає залізничний цех невід'ємною складовою в організації всіх вантажоперевезень, які здійснюються нашим підприємством.

«Основне завдання цеху, згідно з функціоналом та положенням – це своєчасне, безаварійне, безперебійне забезпечення підрозділів підприємства залізничними перевезеннями. У тому числі чітка взаємодія зі станцією Рубіжне, ефективне використання рухомого складу», – каже начальник цеху.

Щоб розуміти важливість роботи допоміжного підрозділу підприємства, корисно спершу зробити екскурс в історію його становлення та розвитку. Документи та факти свідчать, що «Зоря» протягом свого існування нерозривно пов'язана з транспортом. Розвиток залізничного цеху – це роки напруженої праці та творчих пошуків. Майстерність та ентузіазм залізничників завжди були спрямовані на досягнення високих виробничих результатів, примноження славних традицій, закладених першопрохідниками.

У 1917 році залізничний та автотранспортний цехи заводу були об'єднані в один – транспортний – з трьома виробничими ділянками: залізничний (Г.М. Кікоть), автотранспортний (А.В. Чистолінов) та централізованих перевезень (В.М. Мелкадзе). Так було до 1977 року, коли цех розділили на два самостійні підрозділи: залізничний цех та автотранспортний (АТЦ). У 1988 році за типовим проектом було створено інфраструктуру залізничного цеху. (За матеріалами книги «Вікова історія «Зорі» 1917-2017»).

«Справді, на той час не було інвентарного парку, за винятком тепловозів. У 1986 році була прийнята програма будівництва залузничного цеху на майданчику зі стрілочною вулицею та дев'ятьма шляхами. А в період з 1985 по 1991 рік було придбано спеціальні вагони та нафтобензинові цистерни», – згадує Олександр Миколайович.

За час існування залізничного цеху було проведено значне технічне переоснащення, виконано великий обсяг робіт із модернізації залізничної колії, що дозволило полегшити роботу працівників та підвищити його продуктивність. Завод постійно оновлював та розширював парк рухомого складу та комплекси путеремонтних машин. Так, у 80-ті роки протягом короткого часу власний парк рухомого складу поповнили 4 тепловози, 2 залізничні крани, 95 критих вагонів, 55 залізничних цистерн. У результаті він зріс до 400 одиниць. Облаштування власного парку дозволило заводу заощаджувати гроші на залізничних тарифах, оскільки на власні вагони надавалась знижка. Ще один фактор економії – спеціалізація вагонів, які були замовлені на Алтайському заводі для перевезення вибухових матеріалів. Термін їх експлуатації – 32 роки з наступним продовженням до подвійного терміну служби

 – Олександре Миколайовичу, що входить до складу інвентарного парку сьогодні? Скільки одиниць рухомого складу?

– Цеху постійно приділяється належна увага та надається підтримка з боку керівництва та служб підприємства. Залізничний цех сьогодні – це залізниця у мініатюрі, високоорганізована та мобільна структура. Вона включає 3 маневрові тепловози ТГМ-4, призначених для роботи на промислових підприємствах і укомплектованих локомотиво-упорядницькою бригадою. На технологічних перевезеннях задіяно 123 одиниці рухомого складу власності підприємства. У тому числі 39 критих вагонів, 31 нафтобензинова цистерна, 9 цистерн під перевезення міцної азотної кислоти, 7 цистерн під слабку азотну кислоту та 31 одиниця під сірчану кислоту.

У нашому господарстві майже 15 км під'їзних залізничних колій, 170 стрілочних переказів. Для поточного утримання та обслуговування залізничних колій маємо дрезину АГМ, на якій доставляємо людей та матеріали на місце виконання робіт, а також колійну машину, призначену для ремонту колій. Є локомотивне депо та пункт промивання-пропарювання вагонів (будівля 840). Така матеріальна база дозволяє колективу залізничного цеху успішно виконувати та вирішувати поставлені перед ним завдання.

Роль залізничного, хоч і допоміжного цеху у структурі нашого підприємства важко переоцінити. Без нього неможливі оптимальне функціонування логістичної системи заводу та транспортне сполучення між його виробничими ділянками та цехами. Залізничники сьогодні забезпечують ритмічну відправку вантажів, намагаючись максимально задовольняти потреби ринку. Не менш важливим завданням є підтримка у робочому стані інвентарного парку техніки: тепловозів, вагонів, залізничних колій та іншого допоміжного обладнання, а також забезпечення своєчасного проведення технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, будівель та споруд.

– Олександре Миколайовичу, що на першому плані у залізничників? Іншими словами, що є основним завданням та головним надбанням колективу?

– Робота в цеху організована за службами, кожна з яких по-своєму важлива та незамінна. Головне надбання – це люди, до обов'язку яких входить вирішення різних завдань. Починаючи від важкого, що вимагає хорошої фізичної підготовки з укладання залізничних колій та ремонту складів до управлінських функцій, які передбачають високу кваліфікацію та рівень знань.

Служба руху працює позмінно і за будь-якої погоди. Варто зазначити, що ця робота дуже відповідальна, адже пов'язана з перевезеннями вантажів, які належать до небезпечних. Крім того, кожен залізничник має бути уважним та пильним: транспорт не прощає помилок. Колектив залізничного цеху дружний, працездатний, згуртований та відповідальний. Завдання, які стоять перед ним, виконуються в повному обсязі. Це особливо приємно відзначити з огляду на те, що практично 80% колективу – це нові люди.

Якщо говорити про організаційно-виробничу структуру та штатну чисельність залізничного цеху, то вона виглядає наступним чином:

- заступник начальника цеху та заступник начальника з технічної роботи, начальники змін, начальник ділянки з ремонту та обслуговування рухомого складу, майстер дорожній, монтери колії та машиніст незнімної дрезини, машиністи тепловозів та помічники машиніста, укладачі поїздів, приймальники вантажу та багажу, промивальники-пропарники цистерн, старші чергові стрілочного посту та чергові по переїзду, слюсарі з ремонту рухомого складу, електрозварювальник, сторож, комірник та робочий виробничих лазень. На сьогоднішній день чисельність залізничного цеху за штатним розкладом – 46 одиниць. Доречно розповісти про людей, які керують цехом, роблять свій внесок у розвиток транспортних артерій підприємства, про особливості праці залізничників.

З 2007 року начальником залізничного цеху є Олександр Савченко, професіонал своєї справи. Ініціативний та грамотний фахівець, який протягом 14 років успішно вирішує поставлені перед ним та колективом завдання. А розпочинав він свій трудовий шлях слюсарем на хімічному комбінаті «Барвник» після закінчення Рубіжанського хіміко-механічного технікуму (нині Рубіжанський політехнічний коледж ім. А.Є Порай-Кошиця). Потім були служба в армії, навчання на вечірньому відділенні філії Ворошиловградського машинобудівного інституту, робота на РКГЗ «Зоря» – слюсарем-ремонтником у цеху №2, майстром-механіком у цеху №6, а з 1994 року – у залізничному цеху.

«Зі мною по сусідству мешкав машиніст тепловоза Анатолій Соколовський, який на той час працював у залізничному цеху. Він характеризував колектив як згуртований та дружний, і я якось дуже швидко вирішив піти туди працювати. Мене прийняли на посаду начальника зміни. На той час начальником цеху був Микола Миколайович Бендік. Мені був відведений час на стажування, навчання та складання іспитів. Пам'ятаю, стажував мене Олександр Олексійович Мороз, який пропрацював у залізничному цеху понад 30 років, який досконало знає свою справу.

У ті роки залізничний цех працював цілодобово. Зізнатись чесно, мені було простіше стажуватися, бо я знав завод, де пропрацював уже 9 років. Велику роль у моєму становленні як керівника відіграла Алевтина Миколаївна Мазгун. Вона пройшла шлях від приймальника поста №1 до заступника начальника цеху, і кожне робоче місце знала, як кажуть, «від і до». Алевтина Миколаївна давала мені потрібну літературу, відповідала на запитання, підказувала – одним словом, була моїм наставником та вчителем.

У 2006 році у підприємства виникла потреба отримати ліцензію на перевезення небезпечних вантажів власним рухомим складом, яка передбачала наявність спеціальної освіти у всіх, хто був задіяний у цьому процесі. 2008 року за рахунок заводу мене направили на навчання до Харківської академії залізничного транспорту. Так я здобув спеціальну освіту», – поділився своїми спогадами Олександр Савченко.

 

Заступник начальника цеху Олексій Єсін у залізничному цеху працює з 2017 року. Олексій Володимирович - "права рука" керівника. На ньому лежить велика відповідальність насамперед за людей, а в другу – за величезний перелік робіт, які виконуються.

Згідно з організаційною структурою, йому підпорядковуються так звані «рухівці» з широким колом обов'язків, до якого входять:

  • організація маневрової роботи, спрямованої на підвищення якості обслуговування підрозділів підприємства залізничними перевезеннями;
  • економія матеріальних та енергетичних ресурсів;
  • розробка та зміна інструкцій про порядок обслуговування та організацію руху на під'їзних шляхах підприємства;
  • оформлення документів, розробка інструкцій з охорони праці;
  • проведення інвентаризації рухомого складу, що знаходиться в експлуатації;
  • оформлення заявок на обслуговування підрозділів підприємства.

Олександр Безсонний почав працювати в залізничному цеху дорожнім майстром з 2014 року, має диплом спеціаліста зі спеціальності «Організація перевезень та управління на залізничному транспорті». Прийшовши до цеха, виявив себе як сумлінний, досвідчений професіонал, і вже за кілька років був призначений на посаду заступника начальника з технічної роботи.

Його робота безпосередньо пов'язана з контролем за технічною справністю обладнання, що використовується залізничниками для виконання поставлених перед колективом виробничих планів, та організацією ремонтів рухомого складу, будівель та споруд. До обов'язків Олександра Вікторовича входять супровід, організація, керівництво, планування, забезпечення працездатності обладнання цеху. У його підпорядкуванні – локомотивно-вагонне депо зі слюсарною бригадою, яка займається ремонтом, обслуговуванням локомотивної та колійної техніки, а також служба колії, що забезпечує поточне утримання та ремонт під'їзних колій.

«Ця ділянка роботи залізничного цеху дуже відповідальна та складна. Цех успішно виконує свої завдання завдяки роботі як досвідчених співробітників, так і молодих кадрів, які намагаються переймати всі тонкощі залізничної справи старших товаришів», – вважає Олександр Вікторович.

Якщо говорити про роботу залізничника загалом, то це складна, важка та важка професія. Залізниця ‒ не для слабких людей, тому претендент на робоче місце повинен мати хороше здоров'я, бути стресостійким, холоднокровним і сміливим при прийнятті рішень. Професія машиніста тепловоза на залізниці є основною, найбільш масовою та відповідальною і теж підходить далеко не всім. Враховуючи той факт, що техніка постійно стає все складнішою, потрібно мати схильність до роботи з нею та відповідні знання.

Як свідчить історія, професія "машиніст поїзда" з'явилася ще 1834 року. Вже тоді вона вважалася престижною та затребуваною. До складу бригади довгий час входив не лише машиніст поїзда, а й кочегар, який стежив за рівнем палива та підтримував його. Кочегар французькою пишеться "chauffeur", тобто водій, звідси це слово і увійшло в наш лексикон. Машиніст поїзда – справжня чоловіча професія. І не тільки тому, що вона пов'язана з величезною відповідальністю: закон не допускає жінок до управління локомотивом, оскільки ця праця тяжка і навіть небезпечна.

– Олександре Миколайовичу, робота залізничного цеху пов'язана з ризиком та особливим почуттям відповідальності?

– Однозначно так. На цукерковій фабриці іноді складно працювати, а тут тепловози, рух, швидкість, небезпечні вантажі. Все взаємопов'язано. Залізничний цех – це майже напіввоєнна організація. Ми маємо наказ, і він не обговорюється. За час своєї роботи мені доводилося розмовляти з представниками всіх професій: диспетчерами, приймальниками, черговими стрілочного посту тощо. Я цікавлюся здоров'ям людини, її поглядами на життя, ставленням до дисципліни. Розповідаю, показую, пояснюю. Все, що я знаю, я передаю іншим.

Ось взяти, наприклад, таку спеціальність як упорядник поїздів – дуже відповідальна професія. Упорядник поїздів відповідає за склад та його маневри у депо, на перегонах, транспортних та промислових вузлах, за формування (або розформування) поїздів, за точність та безпеку при маневрах складу. Перевірка закріплення складів/вагонів на коліях гальмівними черевиками – також зона його відповідальності. І цей перелік робіт практично повністю виконується на свіжому повітрі.

Робота транспортного спрямування – це щоденна, складна та напружена праця. Вона включає виконання та контроль виробничих процесів, а також впровадження заходів, спрямованих на зниження витрат підприємства з перевезення вантажів.

«Для нашого цеху найголовніший критерій оцінки – це вантажоперевезення та своєчасність виконання заявок підрозділів підприємства. Залізничний цех надає платні послуги стороннім організаціям. Цього року ми відпрацювали без зривів щодо постачання та вантажоперевезень сировини», – каже Олександр Савченко.

– Як залізничники «Зорі» зустрінуть своє професійне свято?

– Як завжди, у праці та з надією на краще. Зараз усі ми активно готуємось до найскладнішого, осінньо-зимового періоду. У планах – підготовка будівель, споруд та техніки, готовність до боротьби зі сніговими заметами, до запуску тепловозів за низьких температур, інша робота. Незважаючи на брак кадрів, на труднощі, які є в Україні, неминуче відбиваються на роботі нашого підприємства, колектив залізничного цеху не втрачає оптимізму, сумлінно працює щодня, якісно виконуючи непросту, але важливу роботу.

– Що б ви хотіли побажати працівникам свого цеху у День залізничника?

– Знаєте, я пишаюся своїм колективом! Дякую за працю, дорогі колеги, та зі святом! Стабільності, бадьорості духу, професійних та особистих перемог. З упевненістю можу сказати, що ми команда: згуртована, сильна, дружня. Я пишаюся тим, що працюю саме в цьому підрозділі, адже залізничний цех – один із важливих ланцюжків у роботі підприємства. Робота залізничника завжди користується пошаною та повагою, вона ведеться цілодобово, в будь-яку погоду. Кожна професія тут дуже відповідальна та важлива. Ви забезпечуєте безперервний процес виробництва продукції від підвезення матеріалів до відправки готової продукції. Тому від злагодженої роботи кожної ділянки залежить стабільність «Зорі». Я бажаю своєму колективу, керівництву підприємства та всім працівникам здоров'я, а «Зорі» – процвітання!

Залізничником бути не просто, кожен робить свій внесок у роботу цеху і всього підприємства. Вітаємо весь колектив залізничного цеху зі святом! Успіхів, здоров'я, творчих справ, нехай вантажообіг збільшується, а простій вагонів завжди залишається в нормі. Всім удачі та зростання добробуту!

Повернутися до списку

Науково-виробниче підприємство "Зоря" .
Україна 93001, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Заводська, 1 Г/36
Телефон: +380 6453 95085 
E-mail: info@zaryachem.com

 

 

isoFEEM UCU